Без сонця

Вірш-присвята Андрію Кузьменку

Скажи, що все добре,

Що там тихо, спокійно і ти живий,

Щоб сльози нам серце тут не ятрили,

Що ти ще прийдеш з весною, з сонцем ясним.

І будеш сміятись лиш так як ти вмієш

Щоб мама зняла чорну хустину,

Щоб тато сміявся, а не плакав тихенько

Ти прости прийди, загляни на годину

З весняним теплом. Заспокоїш розбиті серденька

Поспіваєш з нами, розкажеш де був,

Як сміявся до нас з висоти,

А потім напишеш ще пару пісень

Тих, в яких вічно живим будеш ти

Нам так багато треба тобі розказати,

Старі фотографії полистати в альбомі,

Випити кави, терпкого вина,

Як добрі колєґи, що 100 років знайомі