Візерунок на склі
Повільно наближається грудень,
А дихати важко, як в спеку…
Безвихідь… Надія ще давить у грудях,
Бо щастя і спокій ще так далеко.
Збираю болючі шматочки скляні,
Немов повертаюсь в чудесне минуле.
Уламки застигнуть візерунком в вікні.
Привіт Оптимізм. Я ж тебе не забула.
Я вірю, що люті морози і зиму
Зустрінеш з родиною вдома, в теплі…
А мої візерунки з холодного диму
Блистітимуть довго в морозній імлі…