Візерунок самотності
Намалюю на шибці кохання
чи лиш спогад про нього легкий.
Ще жевріє моє сподівання,
як нектар, що солодко-п`янкий.
Намалюю на шибці самотність,
візерунком печаль нанесу
і минулого всю незворотність,
заквітчаю в художню красу.
Постираю обра`зи думками,
не псують хай малюнок-судьбу.
І журбу відпущу я стежками,
забере хай мою самоту.
Я намрію на шибці кохання,
де ми двоє пліч-о-пліч йдемо`.
І посил цей обох сподівання
ми нарізно й разо`м несемо`.
Намалюю тебе я руками,
рідну постать і тільки мою.
І зітру цей малюнок вустами
та злелію надію крихку.
Львів, 24.07.2020