Настрій Вінниці
Легко вустами торкнулася чашки.
Слід залишивсь від рожевого блиску.
- Хто ти тут, дівчинко? – Загнана пташка.
- Що ти тут робиш? – Плету намисто.
Тихо, із бусинок теплих, незвичних -
Бачиш, ось кава, вранішній трунок,
Трохи фасадів, - але не античних, –
Сині трамвайчики, - чийсь подарунок, -
Набережна, ліхтарі і вітрини,
Темні фонтани, що тихо піняться…
Я відлітаю вже завтра, Людино.
Хочу забрати цей настрій Вінниці.
