Пісня кремлівського божка
В недобрий час, як богом стану,
Здійсню свої кошмарні сни,
Зміцнивши владу, чортом дану,
Захмарним рейтингом війни!
В чаду безумної бравади
Не вчую ні на мить гріха –
Смертями сплюнуть «Смерчі», «Гради»
Ще й «Буратіни»! Ха-ха-ха!!!
Москва ж бо – пуп Землі, чи й світу,
І сонце з-за кремля встає,
В імперську мить несамовиту
Куди не гляну – все моє!
А вірні служки – зомбі й урки,
Сліпі, захмелені, глухі.
Коротше кажучи, придурки –
За гріш воюють. Хі-хі-хі…
Я ж бог! Підступний і всесильний,
Тому не потерплю хули.
Хто там пищить про край свій вільний?!
Не мир, а «мір» вам! Цить, хохли!
Бо «руській мір» елементарний,
Як миротворчі міражі:
Вперед – конвой «гуманітарний»,
Назад – двохсоті вантажі.
Своєю підлою брехнею
Повергну світ в моральний шок.
Яку не ніс би ахінею,
Я бог! Хоч поки ще божок.
Моє безумство в час сваволі
Без сліз і крові не мине!
Ох, натворю ще бід доволі,
Якщо не скине хто мене.
