Тіло гріховне
з рубрики / циклу «Про долю»
Тіло гріховне, немов мед,
До себе манить й край,
Він добре знає наперед,
Що не завжди лиш рай.
Скільки клубочка не коти,
Прийде колись кінець,
Не довго так до самоти,
Чого йшов під вінець.
А зараз зрадив ту любов,
Подавсь від неї до повії,
А там розпусту лиш знайшов,
Про щирість вбив надії.
Втоптав в багнюку почуття,
Ще й в душу наплював,
Колись прийде ще каяття,
Завчасно сплюндрував.
м.Славута,
