29.02.2020 09:38
для всіх
119
    
  1 | 1  
 © Двірний Сергій

Твоє тіло пахне полином


Твоє тіло пахне полином

травою прим’ятою

гірким пилом стежини

водою з безодні

й ледь чутно –

гострим щемом гріха…

Он як?!. А ще?

Тереном теплим і темним

цвіркунами у листі  

леготом ніжним, поземним

птахами у вітті

а понад усе –

оглушливим співом краси…

Як гарно!.. А ти –

квітів пелюстками чорними

по долі на кожну

серпня сухими просторами

росою прозорою

й такими вабливими

манівцями крізь ніч…

І все?!. Ні, милий, не все…

Ще часом жаданим й урочним

горою в задумі

сяйвом блідо-молочним

із неба на груди  

де спрагу втамовую

розпусти п’янкою снагою…

О, люба, як добре!.. А ти –

місяцем в чистому полі

скибкою здоби

щедро залитою медом

на тарелі околу, -

котрою, - каюсь!, -

ласує похапцем злодій…

Як смішно!.. А ще?

Пахнеш гамором міста

клаптиком лісу

рястом ясного намиста

зорів і зір 

і, гадаю, -

вже трішечки мною…

Так, серце, тобою…

А ще пахнеш калиною

червоним і кислим

під руками, що ліплять

тебе знову із глини, -

не повіриш!, –

взірцями з дитинства…

Так хороше!.. Не зупиняйся!..

Духмянієш без страху

несамовита й гаряча

оголена не в темряві

а в прадавнім часі

коли в обіймах

входиш вся в ребро…

Так, милий, так!..

Вієш довгим-довгим криком

як пуповина чи змія

що тягнеться від віку

уривком долі і спокуси

о, диво дивне!

із яблуком життя в устах…

Ще, коханий, ще!..


Натхненний колінкую над тобою

благоговійно б’ю поклони

в розпашіле лоно головою

завзято розпинаюсь на хресті

терням перевернутим у землю…


О, Боже!

Твоє тіло пахне полоном...

Невже?..

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 01.03.2020 20:17  Світлана Рачинська => © 

Є полотно, і майстер, що вміє писати відчуття. А Ви натураліст, пане Сергію! Можна розібрати на цитати. Майстерно надзвичайно! Певні моменти до мурах.