Глухота
Не вміло серце слухати любов,
Ховалося за досвіду стіною,
Боялося коли одурять знов,
Й душа раптово виникла глухою.
Ніколи більше не почує слів,
Що ласку дарували і опору,
Тепер її планида тільки біль,
Який завжди іде туди де горе.
Хіба сама не схоче німоти,
І першою відкриється до світу.
Не просто силу, правда, віднайти,
І недовіру власну полонити.
Та інша доля - то блукання тьма,
Яка не приведе уже нікуди,
Хіба туди, де холоди, зима,
Останній теплий подих не застудить.
