Німота
Хто необачно мріє про тишу,
Голосу дару втратити може,
І німотою скараний буде,
Більше нікому слова не скаже.
І замикає усі кордони,
Надійна варта, а нині пастка,
Звучати пісня не буде більше,
Ніхто не знає, що наболіло.
Така розплата за пута страху.
Такий то вибір за недовіру?
Тамує спрагу тоді зневіра,
І залишає одну самотність.