Я голодранець, в самоті,
Огнем лиш сню,
Ловлю в полярній темноті
Відсвіт огню.
Я сизій довіряю тьмі
Віршів рядки.
Бо про гріхи мої німі
Їй не втямки.
І біль з морозом бронхи стис,
І в горлі – лід,
І, мов каміння, краплі сліз,
І мерзлий піт.
Я шепочу мої вірші,
Я схожу в крик.
Дерева, голі і чужі
Десь оддалік.
Відлуння тільки з гір стече
У далину,
Я знов на повні груди ще,
І ще вдихну.
______________________
Я беден, одинок и наг,
Лишен огня.
Сиреневый полярный мрак
Вокруг меня.
Я доверяю бледной тьме
Мои стихи.
У ней едва ли на уме
Мои грехи.
И бронхи рвет мои мороз
И сводит рот.
И, точно камни, капли слез
И мерзлый пот.
Я говорю мои стихи,
Я их кричу.
Деревья, голы и глухи,
Страшны чуть-чуть.
И только эхо с дальних гор
Звучит в ушах,
И полной грудью мне легко
Опять дышать.
