Зусиллями пера не відтворив...
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Колимські зошити. Синій зошит»
«Не удержал усилием пера…»
Зусиллями пера не відтворив
Минулого душі близький порив.
– Спішити, – думав я, – нема підстав!
Пусте! Ще час для віршів не настав,
Бо відчуттів запас на сотню літ
В душі лишає незгладимий слід,
Коли настане підходящий час,
Відчуте все в рядки воскресне враз.
Але минуле, біль думок моїх,
Стекло піском між пальцями до ніг,
І канув біль душі без вороття
В безпам’ятство, забвення, забуття…
-----
Не удержал усилием пера
Всего, что было, кажется, вчера.
Я думал так: какие пустяки!
В любое время напишу стихи.
Запаса чувства хватит на сто лет —
И на душе неизгладимый след.
Едва настанет подходящий час,
Воскреснет все — как на сетчатке глаз.
Но прошлое, лежащее у ног,
Просыпано сквозь пальцы, как песок,
И быль живая поросла быльем,
Беспамятством, забвеньем, забытьем...