З еротики
Шепочеш - мовчиш, крадучи не свої поцілунки,
І спека - вогнем, не зовні, а десь - унизу,
Такої жорстокої й надто солодкої муки
Не стерпить душа і зронить любові сльозу.
І сльози- дощі весняних бажань і розмаїв
Наситять до вінць і пристрасть, відтак, розіллють!
По венах - думках плистиме кохання до краю,
До краю терпінь! Щоб забажати, і щоб відчуть!
