Мовчиш, - мовчиш немов чужий,
Десь глибоко сховав образу,
Так, боляче, - я рідний батько твій,
Та я відразливий тобі, не мов зараза!
Ти гордий! Відчуваю рідну кров,
Ніколи крок на зустріч ти не зробиш,
Хай так! Але мою батьківськую любов,
Нічим у цьому світі ти не згубиш!
Що я зробив тобі не так, - скажи?!
За що я впав тобі в немилість?!
Мовчиш… немов би хто наворожив,
І я мовчу…пробач мою безсилість.
Хай буде так! Не день, можливо і не рік,
Але колись той час нарешті прийде,
Життя тебе верне на мій поріг,
І каяття із неба певно тобі зійде.
