24.03.2015 11:28
18+
190
    
  7 | 7  
 © Деркач Олександр

На прибережному піску

На прибережному піску, 

Поміж сміття і хвиль померлих, 

Сліди карбую в суть в`язку

І все поверх шукаю перли.


Нема снаги на дно пірнуть, 

За мною в слід бреде минуле.

Відбиток сліз? Чи каламуть, 

З глибин сочиться в них з намулу?


Тиняти берегом талан, 

Як по воді іти не в силі -

Де перли зріють без оман, 

Де хвилі святять лише смілих.



м.Прилуки, 24.032015р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.03.2015 18:27  Тетяна Чорновіл => © 

Мудрі рядки! Сподобалось, особливо про слід, що бреде в минуле.
Але... трохи забагато драматизму! :)))))))

 25.03.2015 13:51  Георгій Грищенко => © 

Чудово, сумно. Натхнення Вам!

 25.03.2015 11:01  Недрукована => © 

хм.. кажуть, через пісок можна підхватити цілу купу глистів, якщо босоніж топати. Фу, правда?
Сумний мені ваш текст, Олександре. Як завжди дуже глибокий, з хвилями і перлами.

 24.03.2015 20:25  Тетяна Белімова => © 

Чогось згадалися слова класика про те, що "у кожного своя доля і свій шлях широкий". Хтось - ловець перлів, хтось вміє ходити по воді, а комусь випав талан на прибережному піску.
У Вас, Олександре Івановичу, не про те, звісно, але чогось така ремарка виникла))

 24.03.2015 17:41  Каранда Галина => © 

хм... шкода померлих хвиль...Сподобалося. Думаю, шукати перли поверх - точно марна справа... сама цим займаюся))))))

 24.03.2015 14:02  Володимир Пірнач => © 

А я би пройшовся по воді, як Міронов у фільмі, з трусілями на палці.
Сподобався текст.

 24.03.2015 11:51  Світлана Рачинська => © 

Гарно...

 24.03.2015 11:35  Ем Скитаній => © 

цікаво...особливо "тиняти берегом талан, як по воді іти не в силі..."...