25.03.2015 17:59

для всіх

264

6 | 6

 © Тетяна Чорновіл

За подих від шелесту вітру

з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»

Як у далі небес неозорі

Згуснуть присмерки хмар пелехаті, 

А пекучі полив’яні зорі

Ніч засіє в заходу багатті, 

Ти ступи на стежину незнану.

Там, за подих від шелесту вітру, 

Вірно втрапиш у безвість казкову, 

І відчуєш крізь тиші палітру, 

Як шепочуть тремку колискову

Зачаровані хвилі туману.

Чуєш, як розливається лунко

За стривожених рим полинами, 

І солодку гірчинку цілунку

Заколисує спраглими снами

В мить магічної ночі щасливу?

Шелест вітру між подихів ніжно

Пульсом часу розбурхує скроні, 

Огортає туманом неспішно.

Тихо-тихо… Лиш ніч на осонні

Ллє за обрій огненну поливу.