Богдана Копачинська Я переплила море сліз...
Я переплила ціле море сліз
Воно в мені давно вже не бурхливе.
Взлітала вгору, падала униз.
Я вже забула, що була щаслива.
Молитвами своїми не зцілиш
Ні ран моїх, та і не витреш сльози.
Про що тепер ти все ще досі сниш,
Коли у серці стугонять морози?
Та як тепер звучать мої слова?
Їх не розчуєш. Плаче журно вітер.
Гіпнозом заколише сон-трава
Сни забуття скують усе навіки.
30.03.2015 08:35 Георгій Грищенко => © |
 Трагічно, поетично, щемливо. |
29.03.2015 15:46 Ганна Коназюк => © |
 Переживання сумних почуттів, що зазвичай мають бути радісними, теж вкраплення позитиву, бо народжують неповторні думки, що карбуються на папері. Гарно! |
29.03.2015 09:32 Тетяна Белімова => © |
 Трішки сумно, але вже як є. Інколи забуття - дійсно найкращий рецепт від страждань. |