Весняних вечорів твої обійми...
Весняних вечорів твої обійми
Притишують і звуки й голоси.
З чужих вікон не долинають війни
І скотяться краплинами роси.
З чужих вікон до нас не заглядають,
Лиш сонце мружить вранішній наш сон.
Чужа самотність спокою не знає,
І мріє здатись в ніжності полон.
Від ніжності щасливі забувають
Образи і самотності страхи.
Закохані гріхів зовсім не мають
Їх мають лиш забуті вороги.
