Знаєш, а тоді грози горобинові...
Знаєш, а тоді грози горобинові
На ячменевих вусах танцювали б аркан.
І наш світ пережив повені сивополинові.
Здається, Бог має для нас двох свій план:
Бачиш, місяць вмився колкими шквалами,
Він червоніє з важкого обурення й гніву…
Хто це насмілився помежи хвиль дев’ятивалових
Перейти рисячою ходою його плекану ниву.
Слухай, а давай, зупинимось на століття,
Хоч до Завтра рукою подати – за обрієм.
Мушу зізнатись: усі перехрестя відкриті,
І ми – жертводавці, що День Світанком задобрюєм.
.gif "{#}")