Склепіння міста
Склепіння міста стало мені склепом.
І в ньому, - хоч ти бийся, хоч кричи, -
Ілюзії з вітрин і мертві «зебри»
Задушать без розбору і причин.
Змією ніч згорнулась на зап’ясті.
Не говори сьогодні. Це не те.
Одне лиш слово – й наше тихе щастя
Приблуда міста рвучко відбере.
Не піддавайсь могутнім хмарочосам,
Брехливі світлофори промини…
Прошу, мене, твою наївну Осінь,
У склепі сірих міст не схорони.
