Я була в тебе справді закохана
Бився вітер у вікна сполохано
І вищало під натиском скло.
Я була в тебе справді закохана,
Але, знаєш, - страшенно давно.
Ні, не те, щоб я стала дорослою.
Серце виросло, розум – навряд.
Я зламалася ще з тої осені,
З тої осені очі горять.
Вийди в ніч. Помолись, якщо молишся,
Нехай дощ затремтить на вустах.
Ти з життям іще, милий, поборешся,
Я – не хочу. Стомилася – жах!
Я боюся, і страх переважує.
Давай згубимось… Нарізно… Знов,
Ще до того, як тихо над кряжами
Сонце встане, багряне, як кров.
Прощавай, милий гостю непроханий.
Я не та вже – сльози не зроню,
Я ж була в тебе справді закохана,
Все змінилося. Нині… Люблю.
