Замовчіть
Замовчіть усі бубни, литаври і домбри!
Хочу слухати скрипку – тремтливу і кволу.
Скоро внутрішній світ розлетиться, як бомба,
І покриє осколками простір навколо.
І хоча у розмовах шукаю розради,
Хоч жартую про ліс, про драконів і сфінксів,
Я заплуталась в місті, у людях, в каскадах,
У промовах, в загравах досвітніх і принцах.
І безглуздо носити вже ці окуляри,
Щоби просто придушену втому сховати.
Досить! Досить!
Іди, сіра твань тротуарів.
Хочу лісу.
І простору.
Хочу кричати.
