Місто
Львову
Я тут – чужа. І це – жахливо боляче:
Розбитися так різко об те видиво,
Що довго й марно дні ховало сонячні
І гарними здавалось краєвидами!
О дивне, світле місто, де закохані
Злітаються зо всього світу парами,
Де башти і карнизи так сполохано
Здригаються від вітру аж під хмарами!
Прийми мене, скарбнице моїх задумів!
Прийми мене, і будь мені споріднене.
Нехай ти таємниче, нерозгадане,
Але тобі до скону буду віддана.
