Вечір у Вінниці
Несу в торбинці вечорову втому.
Назустріч – натовп. Вінниця цвіте.
Всі на фонтан ідуть, а я – додому,
І поряд – тиша черешнева йде.
Нехай яскраві струмені, як сонце,
Запалюють ту тисячу сердець.
Я вип’ю чаю. Відчиню віконце.
Сьогодні, певне, ще й додам чебрець.
Яка красива ця весняна тиша,
Коли іде з черешень фіміам!
Хоч хрестики на полотні залишу,
Чи намалюю врешті той фонтан…
І заспіваю! «Черемшину», «Гриця»,
«Ой люлі-люлі» - байдуже, аби
Цей дивний місяць, місяць срібнолиций
Не закотивсь зарання за дуби.
Всіх дочекаюсь – із вікна не зрушу,
Із ними гамір вражень надійде.
А я змовчу, що вколисала душу
І, мабуть, вперше віднайшла себе.
