16.04.2015 08:20
Без обмежень
302 views
Rating 5 | 3 users
 © Олена Лоза

Плачу

Кривавою росою вкрились луки, 

Пташині крики стогоном гули...

Це янголи ридали від розпуки, 

Що вберегти від смерті не змогли.

Ще зовсім юні - їм би жити й жити!

За що таку заплачено ціну?!

Лежать в пилюці при дорозі діти -

Дорослі хлопчики, що грали у війну.

Здригнулася від болю Україна -

Це вже межа остання - рубікон!


А мати знову набирає сина:

- Не чує...Мабуть, вимкнув телефон...




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 27.04.2015 19:24  © ... => Ольга Моцебекер 

Болить кожній матері, яка знає, що це таке - втратити дитину. Мені теж болить, бо маю трьох синів і кожну хвилину думаю про кожного з них. Дякую за відгук. 

 27.04.2015 09:48  Ольга Моцебекер => © 

Біль крізь рядочки, біль нашого часу. Вдалося добре передати тінь війни. Важко читати такі вірші нині, але вони передають правду життя.  

Публікації автора Олена Лоза

Літературні авторські твори, вірші, проза, публіцистика та інше