Треба так
Куди поділися роки
Коли не бідно проживали?
Туди вернувся б залюбки,
Та ті роки вже геть пропали.
Там безробітних не було,
Ледачі лиш не працювали,
Карали всіх лише за зло,
Отож за вольності й повстали.
На волю вийшли крадії,
Усе державне розікрали,
Всі хлопці то були свої
Й грошей мільярди назбирали.
Заводи, фабрики на брухт
Щороку різали й здавали,
Без робітничих чесних рук
Державу нашу залишали.
Тож безробітні нині є,
А мільярдерів не скарали,
А за грабіжництво своє
Вже недорканими стали.
Сказали людям треба так,
Ця зміна власників на краще
Народ мовчав немов закляк,
Та стало жити йому важче.
Терпіте люди й Бог терпів,
Колись багатими всі будуть,
Тож на дієту кожен сів
По Україні нашій всюди.
Бо мільярдери правлять в нас,
Що хочуть то із нами й роблять,
Та вже прийшов розплати час,
Й прощення в Бога хай не молять.
Нащадкам може й пощастить
Діждатися свого багатства,
На волі в ситості пожить
Серед людського у нас братства.
м. Київ, 03.05.15.
