Другу
Колись ми зустрічалися з тобою
І говорили, довго говорили.
Здавалося, що цілий світ
Собою ми з тобою заступили.
І вірили, що справжні друзі
Не розійдуться вже ніколи,
Що як би тяжко нам не було,
Та ми залишимось назло цій долі.
Тепер усе пройшло, минуло,
Не повернем себе ми знов,
Ти знаєш все, що колись було
А більше й не потрібно двом.
Ті зайві сльози, біль утрати,
Страждання й непотрібне забуття.
І я щаслива, що усе це могла мати,
І я щаслива, що тебе нема.
Ніхто не зрозуміє наші долі,
І не поверне наші почуття,
Печалі й смутку зараз є доволі,
Та дружба наша не пройшла,
Можливо ми не бачимось роками,
Не дзвоним і не пишем ми листи
Та знаю те, що моя пам’ять
Залише тебе в серці назавжди.
