07.05.2015 11:08
for all
361 views
    
rating 5 | 7 usr.
 © Маша Сладкова

Невчасні питання

Налила борщу Миколі жінка у тарілку.

Подала часник і сало, огірок, горілку.

Їсть Микола, закидає, набиває щоки.

Навкруги усе завмерло, не наїсться поки.


Завітав Іван до кухні, посміхнувсь сусіду, 

Та зрадів, що він потрапив вчасно, до обіду.

Захлинаючись слиною, глянув на горілку

І почав претендувати на борщу тарілку.


Почекав, нема запрошень страви скуштувати.

Він увагу став до себе гучно привертати:

„Щось не видно агронома?!”, - просуває фразу.

„Та помер він”, - у Миколи вирвалось відразу.


„Де подівся сільський лікар, щось не видно стало?”

„Теж помер”, - Микола буркнув, проковтнувши сало.

Приголомшила Івана ця сумна промова.

Вже й не хочеться горілки, він додав два слова.


„То коли ж вони померли, маю зрозуміти, 

Ти шуткуєш, або мрієш мЕне обдурити?!”

Тут Микола для Івана видав: „Я міркую, 

Що для мене все померло, поки я смакую!!!”



Маша Сладкова

Маріуполь, травень 2015

Публікації: Маша Сладкова

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 12.09.2015 12:14  Тетяна Чор... => ©