Пішов Петро
Пішов Марунченко Петро
Від нас раптово в інший світ,
Усе життя робив добро,
Проживши так замало літ.
Розумним, чесним був мій друг,
Жив у хатиночці батьків,
Страждав, звичайно, від недуг
Та жити довго він хотів.
Дружину й сина він лишив
У білім світі довго жить,
Свою родину він любив
Та ось страшна настала мить.
Раптово кинув усіх нас,
За ним ми плачемо щодня,
Вчинив не добре грізний час –
Забрав життєвого коня.
Я пам’ятатиму тебе,
Мій друже, скільки буду жить,
Аж поки час не загребе
Туди, де вічно кожен спить.
м. Київ, 10.05.15.
