25.09.2017 01:46
Без обмежень
158 views
Rating 5 | 3 users
 © Олександр Новіков

Пішов

Цей вересень з`явився на світ аутистом, 

І крони дерев схиляв якось незвично, 

Щось незрозуміле нашіптував листям, 

І снив павутинням в повітря оклично.

А згодом, крізь зелень горіха підрісши, 

Розв`язував парком одвічні дилеми

І небо по експоненті спускалось все нижче, 

І полум`ям все яскравіше займалися клени.

Тоді ніч і день поділивши нарівно, 

Розсипав бруківкою жмені каштанів, 

І кожному слову вірив, наївно, 

І сприймав за аксіому кохання.

І вересень цей пішов аутистом, 

В брунатній задумі і потертім плащу, 

Ховав погляд убік та моргав падолистом

І зникнув у вікнах під завісу дощу




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 26.09.2017 21:35  роман-мтт => © 

дякую за настрій! 

 25.09.2017 14:11  Каранда Галина => © 

цікаво... а жовтень - хто? 

 25.09.2017 07:48  Тетяна Ільніцька => © 

Гарно, Сашко, навіть романтично)) 

Публікації автора Олександр Новіков

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо