Я в воді не тону...
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Кипрей»
І в огні не згораю.
Бо аршин в ширину
Аж на три в довжину –
Площа виміру раю.
Тільки міру земну
Нам урізали впору.
Для останнього сну
У могил глибину –
Всі впритул без розбору.
Тісно збились у тьмі,
Мов неволею скуті.
Полягли тут, німі,
У злиденній юрмі,
Де й імення забуті.
Уляглись мертвеці,
Чвар ніхто не здіймає.
І дурні, й мудреці,
Чи сини, чи отці –
Сліз і лиха немає.
Стисли вироки скрут,
Що й могила – за щастя,
Як рятунок від пут.
Тільки й тут, навіть тут
Розігнутись не вдасться.
_____________________
Я в воде не тону
И в огне не сгораю.
Три аршина в длину
И аршин в ширину —
Мера площади рая.
Но не всем суждена
Столь просторная площадь:
Для последнего сна
Нам могил глубина
Замерялась на ощупь.
И, теснясь в темноте,
Как теснились живыми,
Здесь легли в наготе
Те, кто жил в нищете,
Потеряв даже имя.
Улеглись мертвецы,
Не рыдая, не ссорясь.
Дураки, мудрецы,
Сыновья и отцы,
Позабыв свою горесть.
Их дворец был тесней
Этой братской могилы,
Холодней и темней.
Только даже и в ней
Разогнуться нет силы.