Їде син додому
Прилетіла галка,
Сіла біля тину,
Щоби там накаркать
Шлях далекий сину.
Їде син із дому
Щастячка шукати,
Взнати що почому
І мудрішим стати.
Відлітають діти,
Мов ті пташенята,
Щоб життю радіти
Й стати на крилята.
Одинока мати
Вишила сорочку,
Щоб подарувати
Рідному синочку.
Хай оберігає
Від лихої долі
Й сину нагадає
Про пшениці в полі.
Мати розгортає
Білу вишиванку
І так промовляє:
- Дорогий Іванку!
Оберіг-сорочку,
Що тобі дарую,
Одягни, синочку,
Й збореш силу злую.
Стомишся як сину,
Приїжджай додому,
Тут відновиш силу
І забудеш втому.
Та поїдеш знову
Щастя здобувати,
Як життя основу,
Щоб не бідувати.
І перехрестила
Сина на дорогу,
Захистить просила,
Помолившись Богу.
Чи синок вернеться
Мати ще не знає,
Та мені здається
Він десь заблукає.
Бо назад в гніздечко
Вже не повертають,
Для життя містечко
Де знайдуть не знають.
м. Київ, 05.12.10.