Щоночі
Я щоночі вмираю
У безтямному сні
Й наперед я не знаю,
Що чекати мені.
Та надіюсь, що ранком
Я воскресну щоб жить,
Милуватись світанком
І відчути за мить
Як обступлять турботи,
Мрія в небо злетить
Й всі негайні роботи
Треба переробить.
А під вечір утома
Забирає в полон
І на мене удома
Нападає вже сон.
І я знову вмираю
У безтямному сні
І я Бога благаю,
Щоб воскреснуть мені.
Бо я ще не нажився
І не все ще зробив,
Не на все надивився
І не все ще відкрив.
м. Київ, 28.12.10.