Кава замріяних небес

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Коли невтішних дум обсяде рій

Чи просто в самотині стане тяжко,

Прийди стежками снів на кави чашку

В обитель найдорожчих моїх мрій.

Із вечорових чар на зміну дню

Тобі зготую печиво мигдальне,

Мов цукор, зорів марево криштальне

Для смаку в гущі ночі розчиню.

Хай десь на денці з печивом чи без

В безсоння зманить ароматна кава.

Пригубиш – хвиля трепетна ласкава

Нахлине в глиб завихрених небес.

А вдосвіта палкого сонця втіх

Доллю ще вповні поміж хмар вершками…

Чекаю. Йди розчинних снів стежками

В обитель мрій небесних дорогих.

Візьміть участь в обговоренні

31.05.2015 22:51 Панін Олександр Мико... => ©

Кулінарно-поетична магія. Моє - чудово!

30.05.2015 01:29 Серго Сокольник => ©

Так. Пора на каву)))

29.05.2015 18:58 Мальва СВІТАНКОВА => ©

Люблю каву і небо...
Чудово!

29.05.2015 14:10 Світлана Рачинська => ©

У обителі тих мрій, а ще за кавою - зникає і розвіюється усе самотиння... Дуже гарно!)

28.05.2015 17:08 Каранда Галина => ©

вже йду.... чи то Ви не мене кличете??????????????:)))))

від картинки подих перехопило. А що було перше - картинка чи вірш?

Неймовірно! Я залюблена у Вашу поезію!)

{#} Вже біжууу :)

Пречудово, яскраво і дуже хвилююче. Натхнення Вам.

Ніжно, прозоро, романтично!!!
Чудово, пані Тетяно!

Оце то кавування! Неймовірно-небесне))

{#}

Ще не читала, але картинка - то щось неймовірне! Йду читати))