Медитація дощу
І знову плаче дощ, весняний як осінній,
Знаходять свій вогонь в калюжах ліхтарі.
Чи зламана печать сувою до спасіння?
Малюнки на вікні офірую журі.
То мокрі кольори заклякли у чеканні,
Співає менестрель під музику дощу,
О, скільки по воді відпущено літаній,
Почує той каштан, що запалив свічу.
Минає вже весна і відбігає травень,
А дощ усе шумить, не випустить, дарма,
І спогад пролетить як вишукана страва,
Лоскоче лише мить і от уже зима.
