27.05.2015 18:08
для всіх
177
    
  6 | 6  
 © Маріанна

Соло дощів

Сплетіння рук на вітровому склі, 

Несе потік - нова травнева злива, 

Тоненька пара у тугій імлі, 

Що омиває місто норовливе.


Виття грози бушує за вікном.

За ким ти плачеш, сірий смутку - Леве?

Іде старе заглушене кіно.

І де актори, режисери? Деви?


Сопрано надірве найвище "соль", 

І соло те закінчиться раптово, 

У пам`ять серед тисячі неволь

На щастя десь підвішена підкова.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.05.2015 12:08  Ганна Коназюк => © 

Як же чудово!..
Додаю в улюблене!

 29.05.2015 14:20  Світлана Рачинська => © 

Просто чудово!Дуже гарний вірш.

 29.05.2015 06:20  Тетяна Чорновіл => © 

Гарна дощова лірика!
У мене за вікном таке соло вже другий день!

 28.05.2015 14:00  Тадм => © 

Класний віршик! моє чудово! тільки не зовсім зрозуміла "заглушене кіно" - це як?

 27.05.2015 18:59  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарно! Настроєво! Так легко і невимушено про дощ, і то непростий дощ, а львівський!