Самотність
ти кажеш
все змінилось і часи
а в підсумку ну що змінилося
скажи
тебе й сьогодні вабить запахом жасмин
мене живцем ковтають квіти бузини
руїнами не зведених осель
блукають привиди
і ангели з небес
в безодню падають
порвавши білосніжні шати
зламавши крила
стають на пів людьми
не прийнявши від демонів руки
чи ти не ангел?
я в котре марно намагаюся піднятись
несу тобі сакральну квітку бузини
не дорікаючи п’янким жасминовим угаром
а ти чекаєш із небес грози
бо важко дихати
і так безбожно парить
