У безвиході
віршування в окупації
у безвиході вихід є -
це коли сидиш поряд з убивцями,
зрадниками
і московитськими найманцями, окупантами
і сміливою думкою
граєшся в героїчний патріотизм -
що усі вони не що інше
як покидьки,
скоти і загарбники
і дивишся в очі їм злом у зненависті,
у їхні брехливі очі
кидаєш подумки
-...аби ж то ви всі подохли!.. -
і чарку горілки випиваєш до дна.
але то все
у нетрях темних лабіринта душі...
виходиш з бару-кафе
злегка захмілілий,
витискуєш посміх у світ,
проклинаючи всіх і вся,
і себе
такого безвольнослабкого
й ганебного,
плентаєш вулицями тюрми
до своєї тюремної хати-склепу.
в собі ховаєш себе
герметично,
до зникнення тіні,
у самоїдстві
над собою
малюєш небо метеликом в сонці літа,
в безодні темній виростиш липу,
гілля якої простромлюють стіни скніння,
у кроні її виспівують птахи раю
і сльози згорьованої душі
знімаєш з лиць тремтячими пальцями
із усміхом в слід
пурханню під чорною стелею
неба в полоні метеликом,
що крильцями б"ється в безвихідь...
