Пневмонія
віршування в окупації
коли відлічуєш час не миттєвостями,
не секундами,
а годинами у дні,
лежачи у простирадлах строкатих на топчанІ -
дивишся тупо в вікно крізь грати,
в якому видніється небо -
чекаєш на появу птаха в польоті у волі,
або ж хоча б почути спів його у вербі,
яка привітно хитає вітами у вікні...-
марна справа,
бо птахи у волі така рідкість нині
...окупація бо...
то ж, просто, лежачи на топчанІ,
слухаєш вітер буремний і бунтівний,
сумний у задумі,
веселий, усміхнений,
злий і грозний -
різмаїтий у настрої він.
ти весь час його бачиш рудоволосим хлопчиськом
з обличчям у ластовинках -
задиристо кличе до тебе,
вчепившись у грати вікна
-...виходь, я знайшов твою люльку.
я чекаю на тебе у двОрі, виходь.
повеселимся на славу!
вип"єм вина,
зацілуєм до шалу дівчат,
заблукаємо з ними у полі...
досить валятися на топчані!.. -
ледь здіймешся на лікті,
з великим зусиллям скинеш ноги,
торкнешся ними підлоги,
шукаючи ними капці,
накинеш піджак
і зійдеш сходми в ніч
у двір...
тихо лопоче листя про щось,
місяць то осяє усе,
то сховається раптом за хмару.
тернеш сірником (наче блискавка в тишу!),
запалиш,
закахикаєшся
і викинеш геть недопал.
...тихо навкруг.
лише чути звуки віддалених вибухів.
вертаєшся в хату.
під простирадла строкаті
лягаєш на топчані.
а вітер... - вітер сміється
за гратами у вікні...
