Ранкова тиша
Ранкова тиша виймає із грудей
непроговорене
застояне
чуже
звільняючи легеням шлях до волі
коротка ніч зневажено пішла
забравши чорних круків за собою
ще не піднявся пил
ще мокрий від роси асфальт
запечений рубець в зеленім житі
- куди вам треба
так хочеться в жита
збагнути
навіщо руйнує тишу жайвір
піднявшись безнадійно високо у небо
