Тиша
Пересміялися ніжні вуста,
Перебрели річку серця усмішки.
Тиша у небі застигла проста,
Випита зовсім й засмучена трішки.
Спали в полицях яскраві книжки,
Тихо вві сні шурхотіли листками.
Десь понад містом крутились вітри,
Досі шукали людей із думками.
Тільки над лісом, вгорі, де-не-де,
Зорі невидимі грались у сніжки.
Сонце піднялось в хмарках золоте,
Тишу казкову згортаючи нишком.
