Вірш ІI (анти-вірш)
Влада, багатство і слава – смерті знаменник.
Смерть - їх спільний чисельник, що світ їм віршами римує.
Спонука для влади, багатства та слави – абсолюту жаждивість.
Смерть же для них нескінченний чисельник, позаяк, у ній ніщо не зникає:
смерть – накопичення,
що множить, урешті, й сам абсолют,
пускаючи його мов верблюдів вервечку крізь вуха верблюдів,
тонші за вушка голчані.
Відтак, коло на коло, вгору піднесення – смерті дорога:
боги небес – смерті боги,
життя будь-кого – життя після смерті у смерті, -
і слимака, і людини, і бога, - коли геть все – накопичене щось.
Смерть же долається світла доланням,
що істоти спрягає точками зору – цілковито умовними та всеосяжними:
світло і є прудконогий бог смерті,
що під кожною стотою простягся кінцівками мар.
Світло осилити - не прагнути вгору, корінь зі снаги і тіла діставши,
вниз проливатись дощем точок зору строкатих,
що розмивають і строфи, і рими й слова, очі випікають сльозами,
допоки у навзаєм співчутті не зникне геть все,
в покої ні точки, ні зору,
повергши і влади, й багатства, і слави, на плід щедротної, смерті,
безплідністю,
безтілесністю,
бездушністю
незрушної, мов більмо, пустоти...
