Упадуть мої рядки
Смутком ягід спілих,
Мов віршовані думки
З віт обледенілих.
На жорсткий криштальний сніг
Бризнуть марно трохи,
Хтось заблудлий знайде їх
Льодом край дороги.
І брудний змішавши піт
З чистою сльозою,
Він збере ліловий лід
Мерзлою красою.
Лід медовий прийме вмить,
Як терпке причастя,
Й висхлим ротом заскимить
Судорога щастя.
_________________________
Упадёт моя строка,
Как шиповник спелый,
С тонкой веточки стиха,
Чуть заледенелой.
На хрустальный, жесткий снег
Брызнут капли сока,
Улыбнётся человек —
Путник одинокий.
И, мешая грязный пот
С чистотой слезинки,
Осторожно соберет
Крашеные льдинки.
Он сосет лиловый мёд
Этой терпкой сласти,
И кривит иссохший рот
Судорога счастья.
