18.06.2015 01:13
для всіх
107
    
  2 | 2  
 © Серго Сокольник

Жизнь

Гроза в чистом поле извергла разряд... 

А в храмах так мирно лампады горят,  

Как будто дарована всем благодать... 

Но в поле под ливнем... Мы вспомним... Опять 


Разверзнет Перуна рука небеса,  

И землю омоет слезою роса,  

И снова, как в сердце рождения страх,  

Мы вспомним все то, что исчезло в веках. 


О прошлом великом, о Вечном пути 

Который прошли и который пройти 

Небрежно подняв, словно выпавший приз 

Меж Явью и Навью с названием ЖИЗНЬ,  


Еще предстоит... Так идем же вперед,  

Сквозь ливни и молнии в вечный поход,  

Которому нет и не будет конца!.. 

...и храмов лампады согреют сердца. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.06.2015 19:32  Світлана Рачинська => © 

Духовний вірш, незвично такий читати у Вас. Гарно, Сергію!

 18.06.2015 11:38  Тетяна Чорновіл => © 

Гарний вірш.
З нього вдалось зрозуміти, що Ви ліричний філософ проміжку від Явою і Навою. І що Ви десь у полі змокли на дощі, і рятувались від зливи в церкві. Хоч... про церкву то, мабуть, уже моя уява трохи зайвого додала))))