Поетичний живопис НЮ
У цілунках уяв
Узяв.
Молода підійшла.
Дала
Все, що тільки змогла. Чимало.
А тоді промовляла-
Подивись на портрет,
Поет.
В віддзеркаленні днів
Ти скнів.
Я таким тебе запам"ятала.
А тоді- змалювала.
Та поет відсахнувся
Аж,
Бо не вразив його
Типаж,
І сказав- ти умієш давати
Краще, ніж малювати.
Через час повернула-
Ся ( ))) ),
Аж обличчям сія
Уся,
Із пакунком в руці. -Дарунок!
Розгортає пакунок-
У пакунку лиш... Дзерка-
Ло ( ))) )...
До поета, мов вірш,
Дійшло-
Роздягаймось, хто швидше. Ну?
Малюватимем ню.)))
