19.06.2015 15:12
для всіх
98
    
  2 | 2  
 © Двірний Сергій

Риба з тулубом корови


Зелені розбризки рослин

з перлиною роси в короні

мов із суттю…

Ні: листя мов зелені мушлі, 

розкриті перлами роси, о!


Або: роси – ночі очі, 

що темний скраплювали простір

і повилазили з орбіт

од здивування

ясним, барвистим ранком…


Ні, краще так: роса – чернетки круговиду, 

що до світання

з світил перемальовує небо, 

ронячи в рослин розправлені долоні, 

немов автографи зірок

чи їх світлини…


І ось ряхтять на листях мов сторінках

знаками зеленого архіву.

Комахи, - писарі квапливі, -

реєстри строчать на прозорих крильцях, 

під бундючним наглядом корови, 

що схилилася над ними, 

як богиня неба

у пахощах Молочного шляху…


Кипить робота канцелярська, 

по краплиночці збирається

історія доби, 

аж явить, врешті, правду:

небо – риба, 

що пливає поволі в тверді первозданній

сяючи блакитною лускою, 

хмаринки, ротом виднокола, 

хапає ніч від дня…

Роса ж – її ікра, 

що уночі на листя наметала, –

чернетки і автографи, воднораз, -

коли приспала ревність сонця

(аж раптом в небі новому

народиться і сонце нове?..)


…Зніму важенні, мов копита, черевики, 

риби ніг пущу по травах

(хвостами куцими вперед), -

нехай сліди залишать

автографом дворядним в ембріонах, -

і розсміюсь:

Яке ж бо небо риба?!

Небо – пісня!

Вірш музичний, 

що лунає від заграви до заграви, 

на чорних й білих клавішах акордів.

Роса ж – її сріблясті ноти, 

що зірвалися на землю

тремом променистих струн, 

нанизаних над декою зокола…

коли на них заграла риба

із тулубом корови.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!