Уява у-я-в
З семи днів створив Бог світ:
Перший, - він же і останній, -
присвячує собі;
Другий, - і передостанній, -
небесній тверді –
світлу, зорям, сонцю;
Третій, - третій і з кінця, -
рослинам різним,
що килимом зеленим укривають землю;
Четвертий, - четвертий будь-з-якого краю, -
тваринам усіляким,
що бігають, плазують і літають;
П’ятий, шостий, сьомий, -
в осерді світу, -
належить людям.
Три дні ці – три епохи людства:
залізна, срібна, золота.
Доба залізна – абсолютна влада,
Срібна – капітал,
Вік золотий – це порожнеча.
Доба заліза – рух угору,
через панство, кесаря – і в божество.
В залізних латах, із мечем сталевим,
розжареним металом пече рабам клеймо:
її дух – насилля.
Капітал – це рух поземний,
по компасу монети, що лежить плиском.
Справедливість, рівність і свободу,
фабрикує масово станком:
його дух – це акція.
Вік золотий – це рух униз,
в захмарну продуктивність
ілюзії,
що творить із нічого і в ніщо.
Дух його: душі немає.
Ні, давні мудреці не помилялись,
коли історію вели із золота доби
Кроноса бездушного,
який здобув залізом владу,
і поковтав своїх дітей.
Вік золотий – серпанок світла,
уява чиста, ніби парування чорної діри,
тіл віршування,
віршування слів, коли уже тілами стали,
коли і слово, й тіло – пороги порожнечі,
в якій є все, бо нічого вже нема…
Дорога в порожнечу – чолом пропечений метал,
незрушність миру бути усіма,
уява розпороженого Я,
коли щоб бути «в», ти маєш бути в «у»
якогось «Я»:
кесаря, капіталіста, мудреця…
З семи світів створив Бог день.
З семи світів і семи днів
Бог створений –
сім раз по сім…
