Світанок
Привіт
мене уже нема
а ти напевно навіжена
втекла чомусь з картинок Бруно Шульца
як тихо
хіба це не дзвіночок
завіса пІднята
тобі пора на сцену
«собаки Павлова» ковтають власну слину
шукаючи у світлі рамп тебе
мовчи
я теж утік із зали
сплативши повну вартість за квиток
і в тім немає ні логіки ні сенсу
лиш грані ще не пізнаного я
там
за вікном
уже розквітла липа
її не кидають на сцену з криком «браво»
її поволі випивають
п’яніючи
не розуміючи за що
мовчи
ми непомітно вийдемо за мури
не потривоживши святої тиші муз
піднімемось над розумінням зла і правди
провівши "ніч Сварога" в забуття
