ДОЩ НА ЩОКАХ
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Знов небеса прорвало сірі,
Дощами росить, мов з решіт,
Вгорі в захмареному вирі
Клубиться непривітний світ.
Як усвідомити я мушу
Цей стан бездушний аш два о?
Йди, не ятри журбою душу,
Не стукай краплями в вікно!
Холодний росяний світанок
Враз обірвав щасливі сни.
Я ж лиш просила наостанок
Мрій журавлиних у весни…
Крізь непривітні сірі грози
Бреду з синицею в руках…
Ні, не подумай, то не сльози,
То дощ холодний на щоках.