Вишневий дощ
з рубрики / циклу «ПОЕТИКА РОМАНА ВЕЛИЧКА»
Дякуючи за натхнення
однойменній картині Романа Величка
однойменній картині Романа Величка
Літні метеопрогнози
Віщували, мабуть, марно
Спраглу спеку полудневу,
Із небес нестримні грози
Холодком зайшлися хмарно
В надвечір’я мить вишневу.
– Це не дощ! – протести кволі
Серед хмар ятрить туманно
Засторога полохлива.
Та дарма, між мрій сваволі
Захопила нас неждано
Запашна вишнева злива.
Від сердець лункого збою
Не шалій! Отямся лишень
У вишневім передгроззі.
Ти? Чи я? Чи ми з тобою…
Загубилися між вишень,
І знайтись уже не в змозі.
А духмяна вишня сонця
Сни чарує дивовижні
З палахкого небокраю.
Спивши чар його до донця,
Стиглі вишні… вишні… вишні
Спрагло з уст твоїх збираю.
