27.11.2014 11:02
для всіх
709
    
  3 | 5  
 © Таїсія

В печалі сад

Приснився матері вночі старий вишневий сад

І цвів він, як щороку, як повінь біла-біла…

І син між віт рідненький… Тримає автомат.

Крізь сон почула: «Мамо…» І серце заболіло.

Він на баяні гарно в дворі і в школі грав, 

І танцював, співав пісні вкраїнські солов’їно, 

Немов п’янкий нектар із музики збирав.

Він так любив свій край і рідну Україну.

А ще він про кохання вірші свої писав, 

Про дуб старий і став, і небо, і родину.

А в бій іти, коли недобрий час настав, 

Зітхнув, сльозу змахнув, і тихий дім покинув.

І стрепенулась мати… І бігла до воріт, 

А їй назустріч – вітер, і в лице, і в груди.

О Боже милий, змилуйсь, не плоди сиріт, 

Їм без батьків життя жорстоким буде.

І впала чайкою підстреленою вмить, 

Неначе куля зла в бою її скосила…

А шлях курний і досі розлукою дзвенить.

Вона ж вернути сина у Господа просила.

Весь світ стемнів… У розпачі зітха осінній сад, 

І затаївся страх…Лиш вітер шарпа золоте волосся…

Насилу встала… В хату йшла, назад

А син із неба юно посміхнувся: «Мамо…»

… Почулося…

…Здалося…



м. Ромни, 25.11.2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.11.2014 21:39  Ганна Іскренко => © 

Просто надзвичайний вірш. Зворушив до сліз. Дякую Вам.